Сайт адвоката Чебаненко Андрея Николаевича // Статьи

Написать письмо

Украинская Баннерная Сеть


	Кому на руку ідеї щодо обмеження прав обвинуваченого? / стаття в газеті “ Закон і Бізнес” № 24 за 14 червня 2003 року/ На сторінках нашого видання триває обговорення проекту нового КПК. Ми вдячні читачам, які діляться своїми думками щодо вдосконалення довгожданного кодексу. Не секрет, що під час доопрацювання будь-якого законопроекту з”являється значна кількість теоретичних і практичних позицій, концепцій, які тією чи іншою мірою враховуються законодавцем. І тим цінніші пропозиції фахівців, які внаслідок своєї професії безпосередньо беруть участь у кримінальному процесі. У порядку дискусії щодо проекту нового КПК пропонуємо думку адвоката Одеського обласного відділення Спілки адвокатів України Андрія ЧЕБАНЕНКА- нашого передплатника з 1992 року. В оприлюдненій у № 2 “Вісника Верховного Суду України” за цей рік статті під назвою “ Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення” висловлена позиція відомих науковців, а саме: завідувача кафедри процесуального права юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім.. Г. Сковороди, кандидата юридичних наук, професора, старшого радника юстиції В.Півненка та доцента кафедри кримінально - правових дисциплін цього ж навчального закладу, судді 1 кваліфікаційного класу у відставці Є. Мірошниченка. Окремі її положення становлять значний інтерес для кожного. Тому хочу зосередити увагу на деяких аспектах, порушених у статті, особливо шановних колег - адвокатів, насамперед членів Спілки адвокатів на деяких позиціях у порядку дискусії. Органи досудового слідства не можуть бути підпорядковані прокуратурі. Цілком обґрунтовано посилаючись на те, що “ законодавче закріплення принципів змагальності та рівності сторін у кримінальному судочинстві не може зводитися тільки до розділу 3 КПК “ Провадження справ у суді першої інстанції”, оскільки реалізація цих принципів повинна закладатися на більш ранніх стадіях провадження у кримінальній справі, тобто на етапі дізнання і досудового слідства” - вищеозначені науковці роблять доволі істотний висновок : “ Загальним правилом відомчої організації досудового слідства / тобто органів МВС, прокуратури, СБУ, податкової міліції - Прим. авт./ є те, що принципи змагальності та рівності сторін майже не діють у цій стадії кримінального судочинства, бо розслідування кримінальної справи - це не функція обвинувачення, а діяльність відповідного суб”єкта кримінального процесу / дізнавала , слідчого/, яка має допоміжний характер до вказаної функції”. Пропонуючи можливі шляхи організаційного розв”язання цієї проблеми на сучасному законодавчому рівні, шановні автори зазначають: “ Зосередження досудового слідства в одному відомстві - Слідчому комітеті України -також не вирішить проблему, пов”язану із забезпеченням найтісніших зв”язків цього виду кримінально-процесуальної діяльності з обвинуваченням. Є лише один правильний шлях - організаційно підпорядкувати все слідство органам прокуратури”. Однак правильність цього шляху вже визначена п. п. 1,3 ст.121 Конституції, згідно з якими основними функціями прокурора є: функція підтримання державного обвинувачення в суді та функція нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно - розшукову діяльність, дізнання , досудове слідство. Вважаю, що при такому розподілі напрямів діяльності законодавець виходив із нагальної потреби відмежування властивих саме прокуратурі як одному з органів системи виконавчої влади, функцій підтримання державного обвинувачення в суді та нагляду за додержанням законів органами досудового слідства, не допускаючи при цьому їх змішування. Таким чином, запропонований шановними авторами шлях організаційного подолання проблеми досудового слідства на законодавчому рівні є, як справедливо казав один відомий класик, одним кроком уперед, а двома – назад. Кількість захисників - адвокатів буде обмежена... Досліджуючи проблеми та шляхи вирішення конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства, автори наведеної статті досить правильно зауважують: “ Не може сторона обвинувачення здійснювати ще й захист прав учасників процесу, уявлення про прокурора як головного гаранта законності на досудовому слідстві і у суді є хибними”. Крокуючи згаданим методом і далі, шановні науковці висловлюють законодавцю таку пропозицію: “ З прокурора та слідчого необхідно зняти обов”язок щодо встановлення обставин, які спростовують обвинувачення чи пом”якшують відповідальність обвинуваченого, а весь тягар доказування невинуватості підзахисного покласти на захисника”. Наскільки ця пропозиція актуальна та слушна насамперед із погляду презумпції невинності, вочевидь, вбачається з ч. 1,2 ст. 62 Конституції, згідно з якими особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, враховуючи при цьому, що ніхто не зобов”язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. На підтвердження наведеної тези доречно послатись і на рішення Конституційного Суду від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора, в якому досить чітко та недвозначно відображене одне з важливих положень презумпції невинності: “ Переконання слідчого і прокурора у вчиненні особою злочину не означає доведення її винуватості, яка відповідно до конституційно закріпленого принципу презумпції невинуватості особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду. Зібрані досудовим слідством докази винуватості особи перевіряються і оцінюються судом під час розгляду справи по суті, за результатами яких суд постановляє виправдувальний або обвинувальний вирок, визнаючи особу відповідно невинуватою або винуватою у вчиненні злочину”. Досліджуючи проблему змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства, згадані автори як одну з пропозицій висувають такі докази: “ У нерівному становищі опиняються сторони кримінального процесу внаслідок надання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному можливості мати необмежену кількість захисників / ст.47 КПК/, тобто скільки вони побажають і зможуть оплатити. В окремих випадках, передбачених ст. 45 КПК, нарівні з кількома захисниками – адвокатами як захисники можуть виступати ще й близькі родичі, опікуни чи піклувальники обвинуваченого/ підсудного/. На нашу думку, в законі слід закріпити загальне правило про надання обвинуваченому тільки одного захисника-адвоката в разі, коли кримінальна справа незначна за обсягом і розслідується одним слідчим. У складних багатоепізодних справах, які розслідуються слідчими групами / бригадами/, інтереси обвинуваченого можуть захищатися двома захисниками - адвокатами. В кожному такому випадку питання про допуск другого захисника - адвоката повинен вирішувати суд за клопотанням самого обвинуваченого /підсудного/ чи першого його захисника - адвоката”. Як кажуть, будь-які коментарі в такому випадку зайві, якщо взяти до уваги гарантоване ч.1 ст.59 Конституції право кожної особи на вільний вибір захисника своїх прав без будь-яких обмежень кількості захисників, включаючи не тільки адвокатів, а й так званих інших фахівців у галузі права, котрі фактично мають право на надання правової допомоги у кримінальних справах внаслідок сумнозвісного рішення Конституційного Суду від 16.11.2000, більш відомого як справа громадянина Солдатова. Більш того, слід також враховувати і наявність у чинному КПК горезвісної ст.61-1, яка надає фактично необмежені можливості органам досудового слідства і прокурору усувати від участі у справі “ небажаних” захисників, тобто таких, які вирізняються своєю принциповістю та наполегливістю при здісненні захисту інтересів клієнта. .....І обвинувачений втратить право на ознайомлення з матеріалами справи? Аналізуючи положення наведеної статті, не можна обійти увагою і таку пропозицію законодавцю з боку поважних науковців: “Для забезпечення змагальності і рівності сторін у кримінальному судочинстві слід відмовитися і від такого правового інституту, як ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінальної справи після завершення досудового слідства”. Вищеозначена наукова та практична спрямованість цієї пропозиції у взаємозв”язку з іншими висловленими в наведеній статті доказами щодо організаційного підпорядкування всієї розгалуженої системи досудового слідства органам прокуратури, спроб скасування презумпції невинності, штучного обмеження кількості захисників поряд з існуючими кримінально - процесуальними інститутами, обмеження їхньої участі у справі та фактично необмеженими можливостями усунення від участі у ній насамперед полягає в тому, що конституційно сформований інститут захисту у кримінальній справі як на стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду, ледь зробивши один крок уперед у напрямі демократії, захисту прав та інтересів особи миттю опиниться приблизно десь у сумнозвісному єжовсько- беріївському періоді 30-50х років минулого століття. Безумовно, що практична спрямованість і життєдайність кожної з наведених пропозицій має пройти серйозне випробування професійністю, розумом, здоровим глуздом, мудрістю та виваженістю законодавця, помноженим на тривале випробування часом. І виходити потрібно з того, що найвищими соціальними цінностями держави є життя, здоров”я, честь, гідність, недоторканість та безпека людини, гарантованість її права на отримання належної правової допомоги, одним із видів якої є право на захист у кримінальній справі в сукупності з гарантованістю права вільного вибору захисника без будь-яких кількісних чи інших обмежень. Тільки такі найвищі соціальні цінності, зазначені у ч.1 ст.3, ч.1. ст.59, ч.2 ст.63 Конституції, були і є тими необхідними передумовами належного законодавчого вирішення та практичного впровадження основних принципів змагальності та рівності сторін як на стадії досудового слідства, так і на інших стадіях кримінального процесу в Україні. А.М.Чебаненко, адвокат, член Одеського обласного відділення Спілки адвокатів України.


Главная		Профиль		Статьи		Обо мне		Контакты		Ссылки

Webmaster

© 2003 Сайт адвоката Чебаненко Андрея Николаевича