Написать письмо
  Главная страница Профиль деятельности Статьи Обо мне Контакты Полезные ресурсы Написать письмо
  Написать письмо

Украинская Баннерная Сеть
Захисником може бути лише та особа, якій можна довірити долю людини.
/стаття в газеті “ Закон і Бізнес” № 12-13 за 29 березня 2003 року/

   Пристрасті, що виникли у зв”язку з рішенням, прийнятим КС України від 16.11.2000 продовжують вирувати. Тим більше, що наші законодавці виносять нові ідеї з розширенням кола осіб, які можуть бути адвокатами. І як постійний зубний біль, увесь час не дає спокою запитання: Навіщо це потрібно?” - якщо дотепер не розмежовано критерії спеціалістів у сфері права, які б свідчили про відповідний рівень кваліфікації, і не визначено коло осіб, які б за своїм статусом мали право здійснювати функції захисника у сфері кримінального судочинства. Для того, щоб заповнити прогалину, яка виникла, народний депутат Василь Онопенко виніс на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект, про який йшлося в № 8 “ ЗІБ”.
   Пропонуємо ознайомитися з поглядом і пропозиціями щодо цього законопроекту адвоката Одеської обласної колегії адвокатів Андрія ЧЕБАНЕНКА.
   Можливо, вони будуть враховані під час кінцевого ухвалення законопроекту.
   Не претендуючи на оригінальність, скажу, що діяльність захисника, а саме адвоката, є діяльністю публічною в найширшому розумінні цього слова, а тому не можна байдуже мовчати.
   Байдужість та мовчання в цьому випадку є не чим іншим, як зрадою нашій спільній, суто професійній справі захисту прав та інтересів людини і громадянина.
   Загальновідомо, що кожна річ, явище, подія нашого далеко не простого життя мають як лицьовий, так і зворотний бік, а тому не є якимось винятком із цього правила і низка питань, порушених у згаданій статті.
   Якщо подивитися на ці питання із зовнішнього боку, то слід усіляко підтримати та привітати діяльність такої поважної людини, якою є народний депутат Василь Онопенко, з розробки законопроекту про внесення змін до ст.44 КПК, згідно з яким до захисту прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в кримінальних справах поряд з адвокатами будуть допускатися інші фахівці в галузі права, які мають відповідний рівень кваліфікації, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше як два роки, що сприятиме здоровій конкуренції у сфері надання професійного захисту громадянам.
   Більш того, діяльність вельмишановного Василя Васильовича слід усіляко підтримати та привітати й тому, що він згаданим законопроектом прагне забезпечити не що інше, як законодавче виконання вимог рішення Конституційного Суду від 16.11.2000, більш відомого, як справа гр. Солдатова, згідно з яким поряд з адвокатами до захисту громадян у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення фактично були допущені так звані фахівці в галузі права, а точніше кажучи, приватні юристи-підприємці, які започаткували свій бізнес іще з часів колишнього ліцензування приватної юридичної практики Міністерством юстиції.
   Як сказав один філософ сивої давнини, час спливає — все минає: от і сплинуло 2 роки та 3 місяці від часу прийняття Конституційним Судом згаданого рішення, котре, як свідчить практика, завдало більше шкоди, ніж користі, справі професійного захисту громадян.
   Слід зазначити, що непоодинокі факти діяльності деяких «інших фахівців у галузі права» були предметом серйозного аналізу та обговорення поряд з іншими питаннями на 5-му звітно-виборчому з'їзді Спілки адвокатів України, що відбувся в червні 2001 р. в Одесі, серед учасників якого був і автор цих рядків.
   Результатом обговорення було звернення учасників з'їзду до Конституційного Суду про скасування рішення від 16.11.2000в справі Солдатова.
   25.09.2001, відповідаючи на звернення учасників з'їзду, суддя Конституційного Суду В.Вознюк, доповідач у згаданій справі, зазначив, що Конституційний Суд при ухваленні цього рішення не мав на меті допустити до здійснення захисту інтересів громадян у кримінальних справах будь-якого юриста, а навпаки, згідно з конституційними гарантіями, вказав, що це має бути особа, яка є фахівцем у галузі права і яка за законом має право на надання юридичної допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Критерії, що свідчать про належний рівень професійної кваліфікації такої особи, і закон, за яким ця особа має право на надання правової допомоги, повинна визначити Верховна Рада, як єдиний законодавчий орган.
   Наведене положення, тобто необхідність прийняття Верховною Радою не дрібних змін, які нагадують картковий будиночок без даху й фундаменту, подібно до згаданого законопроекту про доповнення лише до ст.44 КЛК, а суто спеціального закону про підстави, умови, порядок надання правової допомоги, її термінологічне визначення як такої, відокремлення від інших видів діяльності, зокрема від правових послуг, що надаються приватними юристами-підприємцями, визначення кола суб'єктів, що її надають, критеріїв їхнього кваліфікаційного рівня, порядку та умов його визначення, компетенції органів, які це визначатимуть, обсягу гарантій професійної діяльності, прав, обов'язків суб'єктів надання правової допомоги, видів, розміру відповідальності кожного такого суб'єкта за ненадання без поважних причин, неналежне надання правової допомоги, інших істотних умов — є нагальною потребою часу.
   Сам факт відсутності такого закону сьогодні, а не дрібних змін лише до ст.44 КПК, як свідчать із сподіванням на оприлюднення ухвала Апеляційного суду Чернівецької області від 23.07.2002, рішення Жовтневого районного суду м. Одеси від 12.07.2002 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 21.11.2002, що набрали чинності, є основним мотивом для відмови в заявлених до суду як чернівецькими, так і одеськими юристами-підприємцями вимог, пов'язаних з усуненням кожного з них від участі в кримінальних справах як захисників.
   Більш того, розглядаючи кожну вимогу по суті, суди першої, апеляційної інстанції як у Чернівцях, так і в Одесі дійшли одностайного висновку про те, що ці вимоги передусім, спрямовані на захист особистих інтересів згаданих осіб, суперечать чинному законодавству України, тому що, на відміну від адвоката, який може бути притягнутий до відповідальності за неналежне надання правової допомоги, юрист-підприємець, який своїми діями погіршить становище підзахисного, ніякої відповідальності не несе.
   З наведеної ухвали зовсім неважко дійти висновку про те, що за умови відсутності спеціального закону про правову допомогу годі й думати про якусь цивілізовану, здорову конкуренцію у сфері захисту прав людини й громадянина хоча б тому, що фактично юристи-підприємці та адвокати поставлені в початкове нерівні умови: так, якщо професійну діяльність адвокатів регулює закон «Про адвокатуру», важливими складовими частинами якого є Присяга адвоката, правила адвокатської етики, то професійна діяльність юристів-підприємців у сфері надання правової допомоги громадянам як у кримінальних справах, так і в справах про адміністративні правопорушення нічим не регулюється.
   Продовжуючи аналіз зворотного боку порушених питань, слід зазначити ту важливу роль, яку, зокрема, відіграє в цьому питанні Спілка адвокатів України. Так, саме з її ініціативи проведено велику роботу щодо розробки нової редакції закону «Про адвокатуру» з огляду як на набутий національний досвід, так і досвід найближчого сусіда - Росії, де у квітні минулого року було ухвалено відповідний закон.
   Зокрема, передбачено, що проект нової редакції закону "Про адвокатуру" підлягає оприлюдненню для широкого обговорення.
   Вважаю, що було б цілком зрозумілим та доцільним шановному автору згаданого законопроекту — Василю Онопенку разом зі Спілкою адвокатів оприлюднити для широкого обговорення юридичною громадськістю, адвокатською спільнотою кожний із законопроектів, після чого, узагальнивши внесені за результатами обговорення пропозиції, доопрацювати кожен законопроект, провести взаємоузгодження з метою запобігання суперечностям, а після цього подати на розгляд до Верховної Ради, яка б змогла прийняти як закон «Про правову допомогу», так і закон «Про адвокатуру» в новій редакції з урахуванням набутого досвіду, з тим щоб кожний із цих законів працював на користь людині, бо лише вона є найвищою соціальною цінністю держави, виходячи з положень ст. З Основного Закону.
Підготувала Галина Лаптун.

Главная Профиль Статьи Обо мне Контакты Ссылки
Webmaster © 2003 Сайт адвоката Чебаненко Андрея Николаевича